На зорі народження незалежної України, десь на початку 20-х років XX.ст., пригадується, популярною була пісня про підпільного Кіндрата, яку співав босоногий, але в галіфе, коротко стрижений (а може, й лисий?) Андрій Миколайчук. До героя пісні основним «промислом» було самогоноваріння, котре уже багато століть (а не десятиліть) не піддається викоріненню як суспільне зло, котре деякі уже з пошаною -як і сало - називають «національним продуктом».

Як би там не було, але навіть, маючи ярлика «національний», цей бізнес є тіньовим. Ні, не від правоохоронців - ті й самі не гребують закропити душу дармовою (бо кришують це виробництво!) оковитою. Головний ворог самогонників - податківці. Як - до речі - й інших тіньових безнесменів, як-от: майстрів по ремонту квартир, весільних кухарок, музиків, теслів, що зводять дахи новобудов, мулярів, котрі кладуть стіни, слюсарів, що без реєстрації свого промислу ремонтують автівки тощо.

Конспірація самогонників, як вірус, поширилася й на інші сфери тіньового зарібку. Це -антидержавне явище і боротися з ним треба всім: від сільського депутата, голови, дільничного інспектора до районних правоохоронців та владних структур. Але сьогодні мова піде не про мулярів чи ремонтників (ці
творять добро людям, хоч і через тіньовий бізнес!), а про підпільні ґуральні, котрі - на відміну від підпільного Кіндрата, який дбав про високий імідж своєї марки, - часто йдуть не просто злочинним, а й небезпечним шляхом для життя споживачів сурогатної продукції. Від вживання такої «горілки» чи дружби з таким «зеленим змієм» на той світ пішло уже чимало людей нашого краю.

Тож питається: чому терплять такі вогнища алкоголізму працівники міліції, а надто дільничні інспектори, котрі -безперечно - знають і адреси підпільних ґуралень, і місця збуту, як і пияцькі кубла? Адже у любителів «зеленого змія» турмаршрути постійні: вранці з прохмеленого гнізда вирушають, як таргани, до підпільних точок виробництва і збуту оковитої (щоб похмелитися), потім відсипаються, а
перед сутінками, здавши порожні пляшки, знову відвідини згаданих точок для чергової оргії у малинній барлозі та п'яних дебошів далеко за північ.

Звичайно, можна заперечувати твердження про бездіяльність правоохоронців, мовляв, і в Заліщиках та по окремих селах «накривали» підпільні самогонні цехи, відправляли на лаву підсудних п'яних дебоширів тощо. Так, але то поодинокі факти, та й то окремі доведені до покарання, якщо не з допомогою громадськості, якій уже терпець урвався, то завдяки рейдам Тернопільських або Чортківських міліціонерів.

Є і ще одна причина закриття таких хмільних дворів: кримінал, до якого прийшов злочинець через підпільну ґуральню. Тоді, як кажуть, діватися нікуди - притягують до відповідальності виробників «зеленого джина». Але то - рідкісні випадки, бо злочинці не здають «своїх». Не здають їх і дільничні, бо й самі, «кришуючи» таких, не гребують дармовою, сивухою, котра - в період кризи - стала уже головною сільською валютою.

Звідси знову запитання: чи не пора керівництву райвідділу УМВС позбуватися таких горе-дільничних, котрі ходять в цивільному і потурають правопорушникам? Чи не пора і владним структурам місцевого самоврядування у місті, та селах району поставити, як кажуть, питання ребром   про   поліпшення ефективності роботи дільничних інспекторів (та й патрульно-постової служби, бо її -таки ніде не видно), посилення боротьби із самогоноварінням, різним фальсифікатом горілчаних виробів, котрими торгують з-під поли уже навіть на заліщицькому і товстенському ринках?

Не пригадується і показових відкритих судів над виробниками такого товару чи продавцями оковитої, як -до речі - і наркосировини. А резонанс від них мав би виховне, профілактичне значення для багатьох. Прокуратура з редакцією «Колоса» під рубрикою «Із зали суду» інколи (хоча б щоквартально) роблять спроби засудити шкідливість алкоголізму, але системної боротьби з «підпільними Кіндратами» в районі не видно. А пора б уже, бо через них не тільки сім'ї руйнуються, а й чимало здорових людей давно у «вишеньках» спочивають: денатурат, карбід, курячий послід та інші інгрідієнти для підсилення міцності сурогатних напоїв роблять свою чорну справу. Шкода!

АНЕКТОТ ДО ТЕМИ:
- Нашого міста криза не зачепила.
- Як це?
- А воно й до кризи таке ж п'яне й засмічене було.

Петро МЕЛЬНИК
Газета "Колос" №58-59 від 11 вересня 2009 року