Місто Заліщики розташоване на лівому березі р. Дністер, за 125 ш від Тернополя, на міжнародному транзитному шляху з України до Румунії. Назва ймовірно походить від місця проживання його перших поселенців - „За лісом". Перші згадки про село Заліщики - 1444 та 1469 р. У середині 18 ст. поселення з навколишніми землями отримав каштелян краківський Станіслав Понятовський і дуже швидко розбудував. Пізніше власність перейшла до його сина - останнього польського короля. Магдебурзьке право місто отримало в 1766 р. З 1772 р. - перейшло до Австрійської імперії і в 1774 р. стало центром циркулу; з 1867 р. - повітове місто. В 1895 р. після прокладення залізничної колії Заліщики стають відомим кліматологічним курортом. В 1933 р. в Заліщиках відпочивав польський маршалок Йозеф Пілсудський. Історичні спогади передвоєнних часів розповідають про два пляжі - сонячний і тінистий, на яких прогулювались відпочивальники. Сучасників вражали золотистий пісок, прозора річкова вода та доглянутість. На жаль, пляжі знищені дністровською повінню і в радянський період не відновлювалися. З 1899 р. в місті діяла державна чоловіча семінарія, де працювали директором Осип Маковей, викладачами Й. Шварц, Т. Залеський, И. Раковський. Заліщики - батьківщина композитора М. Гайворонського, економіста Л. Бєлінського, теолога Б. Біланюка.

Zaleszczyki położone na lewym brzegu rzeki Dniestr, 125 km od Tarnopola, na międzynarodowym szlaku tranzytowym z Ukrainy do Rumunii. Prawdopodobnie nazwa miasta pochodzi od miejsca zamieszkania jego pierwszych osadników „za lasem". Pierwsze wzmianki o wsi Zaleszczyki pochodząz lat 1444 i 1469. W połowie 18 w. osiedle wraz z okolicznymi ziemiami otrzymał Stanisław Poniatowski kasztelan krakowski i bardzo szybko rozbudował. Później posiadłość przeszła w ręce jego syna ostatniego króla Polski. Miasto uzyskało prawo magdeburskie w 1766 r. W 1772 r. miasto przeszło pod panowanie Cesarstwa Austro-Węgierskiego i w 1774 r. stało się siedzibą cyrkułu; od 1867 r. miasto powiatowe. W 1895 r. po doprowadzeniu linii kolejowej Zaleszczyki stają się znanym uzdrowiskiem klimatologicznym. W 1933 r. w Zaleszczykach odpoczywał Marszałek Polski Józef Piłsudzki. Wzmianki historyczne z czasów przedwojennych świadczą o istnieniu dwóch plaży słonecznej i cienistej, po których spacerowali ludzie odpoczywające. Kuracjusze podziwiali złocisty piasek, przejrzystą wodę rzeki i doglądanie. Niestety, plaże zostały zniszczone przez powódź Dniestru i w czasach radzieckich nie były odnowione. Od 1899 r. istniało w mieście Polskie Seminarium Męskie, którego Dyrektorem był Osyp Makowej, wykładowcy: J. Szwarc, T. Zaleski, J. Rakowski. Zaleszczyki to ojczyzna kompozytora M. Gajworonskiego, ekonomisty L. Bielińskiego, teologa B. Biłaniuka.

В 1808 р. заліщицький маєток разом з невеликим палацом купує Ігнацій Бруніцький. В 1831 р. він перебудовує його в стилі ампір, а позаду нього закладає парк. За переказами, австрійський цісар Франц II під час подорожі Галичиною зупинявся саме в цьому палаці. Заліщицький парк, закладений у середині 19 ст. на лівому березі Дністра, має одну з найбагатших дендрологічних колекцій серед парків Тернопільщини. В парку площею 5 га росте понад 400 дерев більш ніж40 видів і форм.

W 1808 r. posiadłości zaleszczyckie wraz z niewielkim pałacem nabył Ignacy Brunicki. W1831 r. on przebudował pałac w stylu empire, a z tyłu założył park. Według przekazów cesarz austryjacki przebywał w tym pałacie podczas podróży po Galicji. Park w Zaleszczykach założony w połowie 19 w. na lewym brzegu Dniestru, jest to jeden z najbogatszych zbiorów dendrologicznych wśród parków Ziemi Tarnopolskiej. W parku o powierzchni 5 hektarów rośnie ponad 400 drzew obejmujących więcej niż 40 gatunków i form.

Заліщицький районний комунальний краєзнавчий музей вперше відкрив свої двері 17 вересня 1974 р. В його експозиції було понад 3 тис. експонатів. За тридцять років роботи в музеї зібрано понад 17 тис. експонатів основного фонду. Особливої уваги заслуговують постійно діючі виставки, присвячені християнським святиням Заліщицького району та всесвітньовідомій археологічній пам'ятці "Кошилівці - Обоз".

Zaleszczyckie rejonowe komunalne muzeum krajoznawcze po raz pierwszy otworzyło swoje drzwi 17 września 1974 r. W jego zbiorach znajdowało się ponad 3 tys. eksponatów. W ciągu 30 lat pracy w muzeum zgromadzono ponad 17 tys. eksponatów funduszu podstawowego muzeum. Na szczególną uwagę zasługują wystawy stałe muzeum, poświęcone świątyniom chrześcijańskim rejonu zaleszczyckiego i znanemu na całym świecie pomnikowi archeologicznemu „Koszyłowce Obóz".

Костел святого Станіслава  

   
Фундатором парафіяльного костелу св. Станіслава з Щепанова, збудованого у 1763 р., був краківський каштелян Станіслав Понятовський. В храмі над дверима до захристії зберігався герб Понятовських. В радянський період костел був пограбований і перетворений на склад солі, яка в'їлася в стіни на висоту 3 м. В 1991 р. костел віддали віруючим і відреставрували силами католицької громади. 

 

Fundatorem kościoła parafialnego p.w. Św. Stanisława ze Szczepanowa, zbudowanego w 1763 r., był Stanisław Poniatowski kasztelan krakowski. W świątyni nad drzwiami do zakrystii był przechowywany herb Poniatowskiego. W czasach radzieckich kościół był obrabowany i przekształcony w magazyn soli, która zniszczyła ściany do wysokości 3 m. W 1991 r. kościół został oddany wierzącym i odrestaurowany przez wspólnotę katolicką.

Первісний титул церкви до 50-х років 20 ст. - церква Святої Трійці. Храм збудований у 1864-1875 рр., освячений у 1873 р. У храмі був чудовий іконостас роботи місцевого майстра Йосипа Нича. У 1962 р. церква Святої Покрови була закрита. З 1974 по 1989 рр. у недіючій церкві містився історико-краєзнавчий му-зей. З 1989 р. до сьогодні це греко-католицька діюча церква.

Pierwotny tytuł cerkwi do 50 lat 20 w - cerkiew Świętej Trójcy. Świątynia została zbudowana w latach 1864 - 1875, poświęcona w 1873 r. W świątyni był przepiękny ikonostas wykonany przez miejscowego mistrza Józefa Nycza. W 1962 r. cerkiew Opieki Najświętszej Bogarodzicy została zamknięta. W latach 1974 -1989 w nieczynnej cerkwi mieściło się muzeum historyczno-krajoznawcze. Od 1989 r. do dziś jest to czynna cerkiew grecko­katolicka.

Свято-Іване-Богословський хрещатинський монастир розташований на стрімкому правому березі Дністра в Черні­вецькій області. Його історія почалась у 18 ст. з невеликого православного скита, що містився в травертинових печерках біля чудотворного джерела. Пізніше трошки вище монахи побудували церкву, освячену на честь Іоанна Богослова. В храмі знаходяться ікони Преображення Господнього та вм. Варвари, що самообновилися. Нещодавно на вершині збуду­вали новий Благовіщенський собор, який видно здалека.

Klasztor Św. Jana Bogosłowa w miejscowości Kreszczatyk zawieszony na stromej ścianie Dniestru w obwodzie czerniowieckim. Jego dzieje biorą początek z 18 w. od niewielkiej prawosławnej pustelni, położonej w jaskiniach trawertinowych koło źródła cudotwórczego. Później trochę wyżej zakonnicy zbudowali cerkiew, poświęconą ku czci Św. Jana Bogosłowa. W świątyni są ikony Przemienienia Pańskiego i Wielkomęczennicy Barbary, które samoodnowiły się. Niedawno na szczycie został zbudowany nowy Sobór Zwiastowania, który widać z daleka.

Село Городок розташоване в місці, де р. Серет впадає в р. Дністер. В історичних документах вперше згадується 1418 р. як Кулаків Городок. Мав свій замок та земляні укріплення, так звані „Шанці пані Марії ", при татарських бродах. В селі зберігся графський палац (нині школа) та мурована церква св. Михайла кінця 18 ст.

Wieś Gródek leży w tym miejscu, gdzie rzeka Seret wpada do Dniestru. Pierwsza wzmianka w dokumentach historycznych pochodzi z 1418 r. jako Gródek Kułaka. On miał swój zamek i obwarowania ziemne - tak zwane „Szańce Pani Marii" przy tatarskich brodach. We wsi zachował się pałac hrabiego (obecnie szkoła) i murowana cerkiew p.w. Św. Michała.

Річка Серет, ліва притока Дністра, протікає Тернопільською областю 218 км. У своїй нижній частині, глибоко врізаючись у Подільське плато, утворює мальовничу вузьку каньйоноподібну долину з високими берегами. Найцікавіша частина каньйону знаходиться біля сіл Лисичники, Голігради та Касперівці: невеликі печери та гроти у вапнякових скелях, джерела, віковічні дерева та рідкісні рослини, унікальні відслонення. Береги прикрашають чудернацькі фігури та казкові нагромадження каміння різного розміру та форм, що утворились в процесі вивітрювання.

Rzeka Seret, lewy dopływ Dniestru, płynie przez obwód tarnopolski 218 km. W swojej dolnej części, głęboko rozcinając płaskowyż podolski, tworzy malowniczą wąskądolinę o wysokich brzegach, podobną do kanionu. Najciekawsza część kanionu znajduje się koło wsi Lisiczniki, Goligrady i Kasperówce: są to niewielkie jaskinie i groty w skałach wapiennych, źródła, pradawne drzewa, rzadkie rośliny oraz unikalne warstwy. Brzegi ozdobione dziwnymi figurami i bajecznymi nagromadzeniami kamieni różnych rozmiarów i kształtu, powstałych wskutek wietrzenia.

Село Касперівці, відоме з 1469 р., розміщене в каньйонах річок Тупа та Серет. В поселенні на лівому березі р. Тупи є пам'ятка природи - унікальні відслонення з рештками моховаток і голкошкірих вапняків. Ще одна визначна пам'ятка Касперівців, але вже архітектури, - церква святого Георгія, збудована в першій половині 17 ст. Товсті стіни, могутні контрфорси, вікна-бійниці свідчать, що храм належить до церков оборонного типу. В радянський період був спустошений і не діяв до 1990 р. Нині відреставрований. На одній із стін знайдено рештки давнього розпису.

Wieś Kasperówce znana od 1469 r. leży w kanionach rzek Tupa i Seret. We wsi na lewym brzegu rzeki Tupy jest pomnik natury - unikalne warstwy zawierające pozostałości różnych rodzajów wapnia. Jeszcze jeden wybitny pomnik w Kasperówcach, ale architektoniczny - cerkiew Św. Georgija zbudowana w 1 połowie 17 w. Grube ściany, potężne kontrforsy i okna strzelnice świadczą o tym, że świątynia należy do cerkwi typu obronnego. W okresie radzieckim została spustoszona i nie działała do 1990 r. Obecnie odrestaurowana. Na jednej ze ścian znaleziono pozostałości dawnych malowideł.

Мурована церква святої Параскеви споруджена в 1772 р. Біля неї, на цвинтарі, знаходиться горельєфне зображення святого Онуфрія. Рік його створення не встановлений але,за легендою, в 17 ст. під час одного з турецьких нападів з полону втік чоловік. На пам'ять про щасливу втечу в день Онуфрія-пустельника він видовбав зображення святого. В 1963 р. на р. Серет збудували гідроелектростанцію та створили Касперівське водосховище площею 263 га. Разом з навколишніми землями воно входить до Касперівського державного ландшафтного геологічного заказника.

Murowana cerkiew Św. Paraskiewy została wzniesioną w 1772 r. Koło niej na cmentarzu znajduje się płaskorzeźba Św. Onufrego. Rok stworzenia płaskorzeźby nie jest ustalony, ale wg legendy w 17 w. podczas jednego z napadów tureckich uciekł z niewoli człowiek. W dniu Św. Onufrego on stworzył płaskorzeźbę na pamięć o szczęśliwej ucieczce. W 1963 r. na rzece Seret została zbudowana elektrownia wodna i stworzony Kasperowski zbiornik wodny o powierzchni 263 ha. Zbiornik wraz z ziemiami okolicznymi należy do Kasperowskiego Państwowego Krajobrazowego Rezerwatu Geologicznego. 

13

 

 

 

Церква святого Миколи та дзвіниця були споруджені в 17 ст. і відновлені в 1920 р. Ці сакральні споруди є пам'ятками архітектури національного значення.

 

Cerkiew p.w. Św.Mikołaja i dzwonnica zostały wzniesione w 17 w. i odnowione w 1920 r. Te budowle sakralne należą do zabytków architektury o znaczeniu narodowym.

Село Кошилівці розташоване на берегах річки Джурин, Перша згадка про нього - 1469 р. Село стало всесвітньо відомим завдяки знайденому в урочищі Обоз трипільському поселенню - унікальній пам'ятці археології. Цікавою пам'яткою оборонного будівництва 16 ст. є сільська церква, яка востаннє перебудовувалася в 1849 році.

Wieś Koszyłowce rozlokowana jest na brzegach rzeki Dżuryn. Pierwsza wzmianka o niej to 1469 r. Wieś stała się znana na całym świecie dzięki znalezieniu w uroczysku Obóz osiedla trypilskiego - unikalnego zabytku archeologicznego. Ciekawym zabytkiem budownictwa obronnego 16 w. jest wiejska cerkiew, po raz ostatni przebudowana w 1849 r.

   
Селище міського типу Товсте над річечкою Тупою відоме в історії з 1414 р. як село Червоногородського повіту Подільського воєводства. В 1549 р. отримало магдебурзьке право і статус міста, який зберігало до 1940 р. У Товстому служив рабином засновник хасидизму Баал Шем Тов. Перший католицький костел збудували ще у 16 ст., а в 1912 р. за проектом архітектора М. Тальовського споруджено новий храм, освячений на честь св. Анни. 

Wzmianka historyczna о osiedlu typu miejskiego Touste pochodzi z 1414 r. jako o wsi powiatu czerwonogrodzkiego województwa podolskiego. W 1549 r. uzyskało prawo magdeburskie i status miasta, zachowywany do 1940 r. W Toustym był rabinem Baal Szem Tow twórca chasydyzmu. Pierwszy kościół katolicki został zbudowany już w 16 w., a w 1912 r. została zbudowana nowa świątynia wg projektu M. Talowskiego, poświęcona Św. Annie.  

Церква св. архістратига Михаїла, що є справжньою окрасою Товстого, збудована за проектом архітектора Я. Зубжицького у 1912-1939 рр., оздоблена художником Т. Вациком. До побудови цього храму в містечку діяла стара дерев'яна церква, яку розібрали перед Першою світовою війною. 

Cerkiew p.w. św. Archistratega Michała, która jest prawdziwą ozdobą wsi Touste, została zbudowana w latach 1912 - 1939 wg projektu architekta J. Zubrzyckiego i udekorowana przez malarza T. Wacyka. Przed budownictwem tej świątyni w miasteczku działała stara cerkiew drewniana, która została rozebrana przed Pierwszą wojnąświatową.

Червоногород - одне з найстаріших поселень Тернопіль­щини. Вперше згадується в польсько-литовських документах 14-15 ст. У 1448 р. отримав магдебурзьке право і привілей на ярмарки. Турецько-татарські напади перетворили місто на село. В 1970 р. назва Червоногород зникла з географічних карт, натомість залишилось тільки урочище Червоне з руїнами палацу, гробівця Понінськихта костелу.

Czerwonogród - jedna z najstarszych osad Ziemi Tarnopolskiej. Pierwsza wzmianka pochodzi z polsko-litewskich dokumentów 14 -15 w. W 1448 r. uzyskał prawo magdeburskie i przywileje na od bywanie jarmarków. Na skutek najazdów turecko-tatarskich miasto zostało przekształcone w wieś. W 1970 r. nazwa Czerwonogród znikła z map geograficznych, natomiast pozostało tylko uroczysko Czerwone z ruinami pałacu, grobowca Ponińskich i kościoła.

Червоногородський замок, за переказами, з'явився ще у давньоруські часи і був зруйнований монголо-татарами. Литовські князі Коріатовичі відновлюють дерев'яний замок, щоб втратити в 1395 р. на користь Польщі. У 1538 р. замок і місто були зруйновані військом волоського господаря Петра. На поч. 17 ст. Микола Данилович будує мурований замок. З 1672 по 1699 рр. замок окупований і поруйнований турками. У 1778 р. руїни - дві вежі та елементи стін - купує князь К. Понінський і перебудовує на палац. До 1939 р. у палаці проживала княгиня Любомирська.

Wg przekazów zamek w Czerwonogrodzie powstał jeszcze w czasach dawnoruskich i został zrujnowany przez Tatarów. Książęta litewscy Koriatowicze odnowili zamek, żeby utracić go w 1395 r. na rzecz Polski. W 1538 r. zamek i miasto zostały zrujnowane przez wojsko włoskiego gospodarza Piotra. Na pocz. 17 w. Mikołaj Daniłowicz zbudował zamek murowany. W latach 1672 - 1679 zamek został okupowany i porujnowany przez Turków. W 1778 r. ruiny: dwie wieże i elementy ścian nabył książę K. Poniński i przebudował w pałac. Do 1939 r. w pałacie mieszkała księżniczka Lubomierska.

Петропавлівський костел був збудований поблизу замку в 1716 р. у пізньоренесансному стилі. Склепіння його викладене з каменю складним будівельним прийомом, інтер'єр прикрашали цінні розписи та пам'ятні таблиці. В підвалах храму знаходились крипти - усипальниці, а також ймовірно залишені від давнішої споруди підземні переходи, що ведуть в бік замкових веж. Нині будівля перебуває в аварійному стані і чекає реставраторів.

Kościół p.w. Św. Piotra i Pawła został zbudowany nieopodal zamku w 1716 r. w stylu późnego renesansu. Jego sklepienie wyłożone jest kamieniem ze stosowaniem skomplikowanej metody budowlanej, wnętrze było ozdobione wartościowymi malowidłami i pamiętnymi tablicami. W piwnicach świątyni znajdowały się krypty-grobowce oraz przejścia podziemne, pozostawione prawdopodobnie po dawniejszej budowli, prowadzące w stronę wież zamkowych. Obecnie budowla jest w stanie awaryjnym i czeka na restauratorów.

Найвищий на Поділлі водоспад отримав аж три назви: Червоногородський (від назви давнього міста), Джуринський (від назви річки) та Нирківський (від назви найближчого села) і має висоту 16 м. Водоспад штучного походження. За леген­дою, щоб захопити замок, вороги підірвали частину кам'яного кряжу і спрямували воду річки напряму, а не навколо замку. Недалеко від водоспаду в урочищі Пустельня є невеликий грот, вирубаний у травертиновій скелі. В печерці жив монах-відлюдник, який вирізьбив з каменя фігуру святого Онуфрія. Поруч, над скелею, витікає джерело.

Najwyższy па Podolu wodospad otrzymał aż trzy nazwy: Czerwonogrodzki (od nazwy dawnego miasta), Dżuryński (od nazwy rzeki) i Nyrkowski (od nazwy najbliższej wsi) i ma wysokość 16 m. Wodospad pochodzenia sztucznego. Wg legendy wrogowie, żeby zawojować zamek wysadzili w powietrze część kamiennego łańcucha wzgórz i skierowali wodę rzeki prosto, a nie dookoła zamku. Nieopodal wodospadu w uroczysku Pustelnia jest niewielki grot, wyrąbany w skali trawertinowej. W Pustelni mieszkał mnich-pustelnik, który wykonał z kamienia figurę Świętego Onufrego. Obok, nad skałą bije źródło.

Річка Дністер починається з гори Розлуч на Львівщині і, долаючи 1362 км та приймаючи води близько 400 річок, впадає в Чорне море. Наймальовничішою ділянкою Дністра є відтинок довжиною 250 км від гирла р. Золота Липа до гирла р. Збруч. Із них 215 км - це південний кордон Тернопільщини. Тут Дністер заглибився у свою долину на 100-200 м, утворивши численні меандри, мілини, острови. Природа Дністровського каньйону унікальна відслоненнями силуру та девону з рештками давньої флори і фауни, ендемічними та реліктовими рослинами, великою кількістю риби.

Rzeka Dniestr zaczyna się od góry Roztucz na Ziemi Lwowskiej i, przepływając 1362 km oraz przyjmując wody około 400 rzek, wpada do Morza Czarnego. Najbardziej malowniczą częścią Dniestru jest odcinek o długości 250 km od ujścia rzeki Złota Lipa do ujścia rzeki Zbrucz. Z nich 215 km - to południowa granica Ziemi Tarnopolskiej. Tu Dniestr zagłębił się w swojądolinę o 100-200 m, tworząc liczne meandry, mielizny, wyspy. Przyroda kanionu Dniestrowego przedstawia unikalne warstwy seluru i dewonu z resztkami dawnej flory i fauny, endemicznymi i reliktowymi roślinami, dużąilościąryby.

Перша згадка про Новосілку Костюкову відноситься до 1530 року. В 17 ст. тут був збудований замок, від якого залишилася лише одна вежа. Ще в селі можна оглянути мавзолей Шелінських 1817 р., церкву св. архістратига Михаїла (1900 р.) з цікавими розписами Ів. Ставничого та символічну могилу борцям за волю України, збудовану у 1996 р. з ініціативи мешканців села.

Pierwsza wzmianka о Nowosiótce Kostiukowej pochodzi z 1530 r. W 17 w. tu został zbudowany zamek, po którym pozostała tylko jedna wieża. Jeszcze we wsi można zobaczyć mauzoleum Szelińskich 1817 r., cerkiew p.w. Św.Archistratega Michała (1900) z ciekawymi malowidłami Iw. Stawnyczego i symboliczną mogiłę walczących o wolność Ukrainy, zbudowaną w 1996 r. z inicjatywy mieszkańców wsi.

Поштовий індекс - 48600

тел. коди: м. Заліщики - 03554 м. Тернопіль - 0352
Відстань від райцентру до Тернополя:
- шосейною дорогою -125 км,
- залізницею - 149 км,
- відстань від райцентру до м.Чернівці - 45 км.

Транспортний зв'язок:
- автобусні маршрути на Тернопіль, Чернівці, Брест, Одесу, Бучач, Івано-Франківськ, Чортків.
- залізничні маршрути на Тернопіль, Чернівці, Івано-Франківськ, Одесу, Київ, Москву, Софію.

Автобусний вокзал:
вул. Стефаника, 17, тел. 2-12-44.

Залізничний вокзал:
вул. Залізнична, 5, тел. 2-16-96.

Обновити коментарі