Кажуть, що важко шукати чорну кішку в темній кімнаті, якщо її там немає. Тому в цій темній справі про нирку, якої немає, також важко знайти істину, особливо, якщо ця справа задавнена. Адже перший кесеревий розтин Галині Сливці із Берестка зробили лікарі Товстенської лікарні ще в 1996 році, другий – у 2000, а нирку почали шукати у 2008-ому.
18 липня ц.р. телевізійна програма «Гроші» розпочала уже третю хвилю пошуків нирки. А хронологія цієї неприємної історії почалася з того, що Галина Сливка – поступила в центральну райлікарню в ургентному порядку згідно направлення акушер – гінеколога Товстенської лікарні І.В.Климончука з діагнозом «обтяжений акушерський анамнез». У такому разі її мали б відправити в Тернопіль. Черговим лікарем в той день була Н.Я.Кудрявцева. Наступного дня Наталія Ярославівна зібрала консиліум, на якому були лікар – анестезіолог О.Я.Івануц, начмед Я.М.Михайлів і я, як заступник головного лікаря по охороні материнства і дитинства, для вирішення питання про родорозрішення. Враховуючи те, що попередня операція була згідно діючих наказів МОЗ, вирішено і вмотивовано: якщо в породіллі вже було кесареве, значить і наступні роди повинні пройти шляхом кесаревого розтину. Як лікар вищої категорії, я оперував пацієнтку, асистентом була Наталія Ярославівна, лікарем - анестезіологом – О.Я.Івануц, а ще під час операції були присутні лікар-педіатр, операційна медсестра, акушерка, анестезистка, санітарка. Операція була проведена вдало. Народився хлопчик. Післяопераційний період породіллі був під наглядом моєї колеги – акушергінеколога Наталії Ярославівни Кудрявцевої. На 12 добу пацієнтку виписали додому без жодних ускладнень. Інших втручань, крім кесерського, у 2000-у році Галині Сливці не проводили.
І ось через 8 років жінка поїхала в Тернопіль на обстеження, і там лікарі виявили, що в неї відсутня ліва нирка, зробивши відповідну діагностику, лабораторні аналізи, вони сказали, що це вроджена аномалія розвитку сечовидільної системи. Галина Сливка цей факт аргументує по-іншому: мовляв, нирку в неї забрали під час кесерового розтину, власне, у 2000 році. Скарги посипались в різні інстанції: міліцію, прокуратуру, управління охорони здоров’я, в районну і обласну держадміністрації, а також в інші органи. Районна прокуратура двічі проводила розслідування по цьому факту і відповідно заключень консиліумів аргументувала, що злочину в даній ситуації немає. Під час кесарського розтину технічно неможливо видалити нирку, на що є підтвердження головного управління охорони здоров’я області начальнику райвідділу міліції від 17 липня 2009 року. Найкраще вдатися до офіційного документа, який підписав начальник головного управління охорони здоров’я ОДА у 2009 році Б.О.Ониськів: «Комісією з фахівців акушерів – гінекологів та лікарів - урологів проведено службове розслідування, звідки випливають такі висновки: проаналізувавши історію пологів №3464(92) 161 Сливки Галини Володимирівни, зокрема протокол оперативного втручання, встановлено, що 27.07. 2000 року їй проведено оперативне втручання в Заліщицькій ЦРКЛ з приводу неповноцінності старого післяопераційного рубця на матці в об’ємі операції. Ускладнення під час операції не було. Даних про інші оперативні втручання на інших органах в медичній документації немає.
Технічно з хірургічного доступу при проведенні кесаревого розтину провести будь-які інші маніпуляції на нирці неможливо, а інших післяопераційних рубців, які б викликали підозру, на тілі пацієнтки немає. У гр. Г.В.Сливки має місце діагноз: аномалія розвитку сечовидільної системи. Аплазія лівої нирки. Хронічний пієлонефрит єдиної вродженої правої нирки. Цей діагноз підтверджено під час обстеження пацієнтки з 11 по 27 липня 2008 року в умовах урологічного відділення Тернопільської обласної комунальної лікарні за допомогою ультразвукового та рентгенологічного обстежень і в Інституті урології в Києві комп’ютерною томографією, де вона перебувала 4 вересня і 14 жовтня 2008 року. А звідси й висновок: твердження гр. Г.Сливки про видалення в неї лівої нирки під час пологів у 2000-ому році є безпідставним і не відповідає дійсності.
Мене - як лікаря акушера-гінеколога - турбує, чому в основі її версії тільки операція у 2000 році, а не 1996 року? Аналізувавши історію цього періоду, я не знайшов жодних даних ні про наявність, ні відсутність нирки (не проводились ні рентгенологічне, ні ультразвукове дослідження нирок), що є грубим порушенням. Адже попередній кесарів розтин у 1996 році їй проводили акушер-гінекологи у В.Климончук та С.М.Гарбуз. Зрештою, із четвертою дитиною гр.Сливка перебувала під наглядом товстенських гінекологів, а народжувати її доставили в Заліщики.
Я не робитиму з цього приводу жодних інших своїх коментарів, оскільки вважаю, що цей факт дискредитує мене як лікаря і мою сім’ю. Але крапку в цій неприємній і сфальшованій афері має поставити суд, взявши до уваги всі моменти цієї історії, в т.ч. й звернення асоціації лікарів району, які стверджують, що “в умовах райлікарні, тим паче при стандартному доступі з причин кесарського розтину технічно неможливо вилучити нирку для трансплантації. Забір органу у живого донора обставляється такою кількістю персоналу, такими технічними засобами й антуражем, що зробити це таємно просто неможливо. Лише уява запаленого мозку, збудженого переглядом кримінальних серіалів – бойовиків, де вилучення органів відбувається в будь-якому автогаражі, може припустити, що це могло відбутися в Заліщицькій райлікарні”.
Тому я готовий уже вкотре аргументовано доводити, що нирки в гр.Сливки я не видаляв. Моє сумління перед цією пацієнткою чисте, як і моя честь як лікаря, який давав клятву Гіппократа. І я на цьому стояв і завжди стоятиму.
Василь ОСКОРІП,
головний лікар центру первинної-медико - санітарної допомоги
в Заліщицькому районі
Газета "Колос", №63-64 від 3 серпня 2012 року
